Досліджено вплив генотипу за капа-казеїном на формування господарсько корисних ознак великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи. Проведено генотипування 25 голів великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи, що належать Племінному заводу Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН». Визначення поліморфізму гена капа-казеїну проводили в генетичній лабораторії Інституту фізіології ім. Богомольця НАН за допомогою молекулярно-біологічного аналізу розпізнавання алелів методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у реальному часі. Для оцінювання господарсько-корисних ознак використовували електронну базу даних СУМС «Орсек». Уміст складників молока визначали у лабораторії Сумського національного аграрного університету на обладнанні Ultrasonic milk analyzer Master Classic. Встановлено, що тварини майже за всіма показниками молочної продуктивності відповідали стандарту породи. Між тваринами різних генотипів виявлено відмінності за окремими господарсько-корисними ознаками. Водночас у різні періоди та за різними ознаками вона сильно варіювала і в окремих була статистично значущою. Генотип за капа-казеїном не мав статистично значущого впливу на показники живої маси в усі досліджувані періоди. Тварини з генотипом АА переважали за цією ознакою тварин інших генотипів. Заразом тварини всіх досліджених генотипів майже у всі вікові періоди переважали стандарт породи. За результатами оцінювання відтворної здатності тварин встановлено, що найменший вік першого осіменіння характерний для тварин з генотипом АА, а найвищий – з генотипом ВВ. Вік першого осіменіння у тварин з генотипом АА був меншим від середнього значення стада. Водночас жива маса цих тварин була найбільшою та вищою за середні показники стада. Середня тривалість сервіс-періоду стада становила 130 діб. Найменшою вона була у тварин з гомозиготним генотипом ВВ (Р<0,05). Відповідно тривалість міжотельного періоду та значення коефіцієнту відтворної здатності найменшими були у гомозиготних (ВВ) тварин (Р<0,05). Рівень середніх надоїв тварин з бажаним генотипом (ВВ) був нижчим за середній надій тварин з іншими дослідженими генотипами. Вони також поступалися середньому показнику стада. Водночас рівень надоїв тварин усіх генотипів був вищим за стандарт породи. Встановлено, що за середнім вмістом жиру в молоці тварини гомозиготних генотипів АА та ВВ дещо переважали тварин з гетерозиготним генотипом АВ. За вмістом білка достовірно переважали тварини з генотипом ВВ (р<0,05). Позитивним є відповідність стандарту породи за вмістом жиру в молоці, а за вмістом білка стандарту відповідали лише гомозиготні (ВВ) тварини. За вмістом сухої речовини, сухого знежиреного молочного залишку, казеїну перевагу мали тварини з гомозиготним генотипом ВВ. За вмістом лактози перевагу мали тварини з генотипом АА. Доведено, що формування стад з генотипом ВВ за капа-казеїном не матиме негативного достовірного впливу на господарсько корисні ознаки тварин.

Ключові слова: генотип, капа-казеїн, жива маса, відтворна здатність, молочна продуктивність.