У статті висвітлено результати дослідження адаптивної здатності свиноматок порід ландрас і уельс до змінних умов годівлі та утримання в умовах нестабільного виробничого середовища. Метою роботи було оцінити ступінь пластичності та стабільності показника багатоплідності свиноматок з використанням регресійного аналізу за методом Ебергарта-Рассела. Як індекси середовища застосовано багатоплідність свиноматок протягом шести поколінь. У дослідженні використано дані про відтворювальну здатність 822 свиноматок, які за період їх племінного використання перебували в умовах коливань годівлі, умов утримання, мікроклімату та рівня догляду. За результатами аналізу встановлено, що свиноматки породи ландрас характеризуються вищою пластичністю (bᵢ = 1,464) та нижчою залишковою дис персією (S²dᵢ = 1,926), відтак меншою варіабельністю та більшою стабільністю багатоплідності порівняно з породою уельс. Розроблена нами регресійна модель для ландрасів статистично вірогідна (p = 0,004), що свідчить про надійність і точність оцінювання їх адаптивних властивостей. Натомість, у свиноматок породи уельс коефіцієнт пластичності становив лише bᵢ = 0,605 за високої залишкової дисперсії (S²dᵢ = 2,227), а сама розроблена модель виявилася статистично невірогідною (p > 0,05), що ускладнює практичне застосування отриманих результатів для прогнозування. Результати дослідження узгоджуються з літературними даними про генетичну детермінованість адаптивної реакції у свиней різних порід. Порода ландрас виявила кращий баланс між реактивністю до змін середовища і стабільністю від творювальної функції, що робить її перспективною для використання у нестабільних або стресогенних умовах. Отримані дані можуть бути використані у селекційній роботі для формування адаптованого маточного поголів’я з підвищеним рівнем багатоплідності в умовах непередбачуваних змін умов годівлі й утримання.

Ключові слова: свиноматки, багатоплідність, стабільність, пластичність, годівля, утримання, порода ландрас, порода уельс.