Стан, коли всі люди в будь-який час мають фізичний та економічний доступ до безпечної та корисної їжі, достатньої для задоволення їх фізіологічних потреб і необхідних для активного та здорового способу життя, називається продовольчою безпекою. Основними її складовими є: доступність як ступінь фактичної або потенційної доступності продовольства для певної групи населення впродовж певного періоду; доступність, як ступінь спроможності населення впродовж певного періоду отримувати харчові продукти у своє розпорядження; споживання, як забезпечення населення достатньою кількістю поживних продуктів харчування впродовж певного періоду. Поняття продовольчої безпеки, поряд з економічними аспектами, охоплює низку технічних компонентів: харчову та поживну цінність продуктів, інші фізико-хімічні характеристики, придатність до транспортування та короткочасного або тривалого зберігання. Технічне регулювання – це правове регулювання відносин у сфері визначення та виконання обов'язкових вимог до характеристик продукції або суміжних процесів і методів виробництва. Основними напрямами врахування вимог продовольчої безпеки в технічному регулюванні є норми раціонального споживання, державні продовольчі ресурси, безпечність харчових продуктів та окремі показники їх якості. Визначено основні напрями основ продовольчої безпеки в межах технічного регулювання та стандартизації, а також алгоритм доцільного залучення основ продовольчої безпеки до нормативних норм. Врахування принципів продовольчої безпеки в технічному регулюванні може бути здійснено розробленням нормативних документів, які містять норми щодо тривалого зберігання, внесення змін до чинних нормативних документів, до сфери дії яких належать окремі харчові продукти, з відповідними розділами, а також розробленням документів, що нормалізує, за необхідності, спеціальні методи дослідження продуктів тривалого зберігання, наприклад, вершкового масла та замороженого м’яса. Зазначається, що спеціалізовані холодильні та складські приміщення можуть здійснювати довготривале зберігання вершкового масла та м’яса на терміни, що перевищують встановлені національними стандартами. Можливим є розроблення стандартів, що визначають терміни та умови тривалого зберігання харчових продуктів в умовах підприємств системи державного резерву. Іншим способом розв’язання проблеми є долучення до чинних норм положень про особливі вимоги щодо тривалого зберігання харчових продуктів у державному резерві, які пов'язані з вирішенням питань продовольчої безпеки.

Ключові слова: продовольча безпека, тривале зберігання, безпечність харчових продуктів, стандарти, масло, заморожене м'ясо, технічне регулювання.