Викладено результати оцінювання ремонтних теличок молочного періоду вирощування української чорно-рябої молочної породи за інтенсивністю росту і розвитку за різних способів утримання. Молодняк контрольної групи вирощували відповідно до традиційної технології у приміщенні телятника у клітках Еверса, дослідної групи – «холодним» методом. Живу масу тварин визначали на основі даних щомісячного зважування в період їх вирощування. Жива маса та інтенсивність росту у молочний період вирощування найвищими були у групі телят за «холодного» вирощування. Жива маса в 3-місячному віці – 101,8–105,2 кг, в 6-місячному – 171,3–178,3 кг. Встановлено, що за живою масою у 6-місячному віці тварини «холодного» методу утримання були кращі на 7,0 кг, або 4,1 %, тварини першої групи збільшили свою живу масу в 5,24 раза, другої – у 5,37 раза. Середньодобовий приріст ремонтного молодняку у другій групі був вищим на 36 г порівняно з утриманням телят у приміщенні. Суттєвих розбіжностей за лінійними промірами теличок обох груп у віці до 3 місяців не виявлено, відмінності почали проявлятися, починаючи з третього місяця і до кінця молочного періоду вирощування. Телички, вирощені «холодним» способом, з більшою живою масою мали, відповідно, більші основні проміри. Пропорції тілобудови теличок змінювалися з віком. Індекси розтягнутості та масивності збільшуються з віком, костистості, довгоногості, тазогрудний, збитості – зменшуються. Індекси тілобудови (розтягнутості, довгоногості, збитості, масивності тазогрудний, грудний) наприкінці молочного періоду доводять, що телички за «холодного» утримання перевершували ровесниць, вирощених у приміщенні профілакторію.

Ключові слова: телята, жива маса, середньодобовий приріст, проміри, індекси тілобудови, традиційний і холодний способи утримання.