Метою цієї роботи було дослідити генетичну структуру експериментальної групи великоротого окуня, вирощеного у ставках Полісся України, за використання ISSR-маркерів. Для виконання поставлених завдань проведено ISSR-генотипування генетичної структури великоротого окуня із застосуванням чотирьох фрагментів тринуклеотидних локусів. Охарактеризовано генетичну структуру експериментальної групи великоротого окуня ставового рибного господарства ДПДГ «Нивка» з використанням 4-х праймерів: В – (GAG)6C; С – (AGC)6G; D – (ACC)6G та E – (AGC)6C. Для досліджень використовували фрагменти плавців. У ході роботи було підібрано оптимальні умови проведення ISSR-PCR аналізу. Дослідження дали змогу виявити ряд факторів, що мають вплив на ефективність цих маркерів: концентрація ДНК, кількість циклів ампліфікації. За 4-ма маркерами виявлено 80 алелів з молекулярною масою 160 п.н – 1320 п.н. Визначено діапазони ампліконів за обраними маркерами: маркером В – від 150 до 1186 п.н.; за маркером С – від 640 до 200 п.н.; D – від 1320 до 225 п.н.; та E – в межах 630 – 160 п.н. Найбільш поліморфним є маркер В – 26 алелів, найменш поліморфними є маркер Е –15 алелів. У дослідженій експериментальній групі великоротого окуня ефективне число алелів варіювало від 10,2 (маркер Е) до 12,2 (маркери С, D). Визначено показники генетичної мінливості за розрахунками алельних частот. Максимальний рівень наявної гетерозиготності становить для маркерів С, D – 0,918, найменший для маркера Е – до 0,902. Запропоновано метод, який дає можливість за використання зазначених праймерів провести аналіз генетичної структури експериментальної групи великоротого окуня і реалізувати генетичну інформацію на різних стадіях селекційного процесу.

Ключові слова: ISSR-PCR, генетична структура, великоротий окунь, ДНК-маркери, генотип, амплікони, генетичний поліморфізм, молекулярногенетичний маркер.