Препарати, що містять Trichoderma як основний компонент, нині є реальною альтернативою синтетичним агрохімікатам як антагоністи ґрунтових хвороб рослин й стимулятори росту. Застосування таких препаратів не завжди дають стабільні результати. Окрім того, часто можуть виникати технологічні проблеми, які пов'язані із коротким терміном придатності рідкої форми препаратів на основі Trichoderma. Застосування твердої форми препарату часто викликає проблему самогальмування проростання конідій. І тому потрібний більш ретельний розрахунок оптимальної дози для кожного конкретного штаму. Розроблення більш стабільних за своєю ефективністю поліфункціональних біопрепаратів, особливо препаратів, до складу яких входить Trichoderma, є одним із найважливіших завдань біотехнології, що зумовило актуальність дослідження. Метою роботи є встановлення оптимального носія для іммобілізації клітин Trichoderma viride та впливу іммобілізації на стабільність препаратів. Експериментально встановлено, що на ріст і розвиток іммобілізованого гриба Trichoderma viride впливає природа і спосіб модифікації носія. За посіву на стерильному поживному середовищі іммобілізованого на нативних і модифікованих носіях гриба (величина часточок 0,5 мкм-2,5 мм) виявлено зниження показника росту Trichoderma viride порівняно з контролем, де використовували нативний гриб. Доведено, що оптимальною величиною подрібнення як нативних так і модифікованих носіїв є 150 мкм – 1,5 мм. Виявлено, що оптимальним носієм для іммобілізації Trichoderma viride є модифікований крохмалем сапоніт. Доведено, що за іммобілізації гриба Trichoderma viride останій стає стійкішим до негативних факторів середовища росту (антагоністична дія природнього конглометару мікроорганізмів, що перебуває на зіпсованому сінажі люцерни).

Ключові слова: гриби, іммобілізація клітин, носії, модифікований крохмаль, гумінові кислоти, сапоніт, цеоліт, цеолітовмісний базальтовий туф.